Мінога українська (Eudontomyzon mariae)

Мінога українська (Eudontomyzon mariae) — вид круглоротих, найпоширеніший вид прісноводних міног в Європі. Один із 4 видів роду, один із 2 видів роду у фауні України. Раритетний вид, занесений до Червоної книги України та ряду інших природоохоронних документів.

Доросла мінога має довжину до 20 см, масу до 17 г. Самиці дещо товщі за самців. Верхня частина голови, боків тіла і спина темно-сірі, попелясті або чорні, боки і черево сірувато-білі з сріблястим або перламутровим вилиском. Дорослі особини зазвичай не харчуються, але інколи здатні присмоктуватися до риби та пити її кров.

Личинки, не схожі на дорослих особин та нагадують напівпрозорих червів. Відрізняються від дорослих особин меншим розміром голови, ротом у вигляді трикутної щілини, без рогових зубів, плавці розвинені слабко, очі малопомітні та вкриті шкірястою плівкою. Зазвичай мають коричнювато-сіруваті спину і верхню частину боків тіла, жовтувато-білуваті нижні частини боків і черево.

Поширена у річках басейнів морів Азовського, Балтійського і Чорного. Існують дані про присутність цього виду у басейнах Адріатичного і Егейського морів, однак для цих водойм вказуються інші представники роду, зокрема Eudontomyzon stankokaramani і Eudontomyzon hellenicus. Як вселенець відзначена у басейні Волги.

В Україні відзначається в басейнах річок Міус, Сіверський Донець, Дніпро, Дністер, Прут, Сірет, у дельті Дунаю, можливо у Південному Бузі.

У балтійському басейні поширена у басейнах річок Одра, Вісла і Німан. У Дунаї ареал пролягає до Залізних Воріт, а також одна знахідка відома з верхньої Морави, Чехія.

Мінога українська населяє річки і струмки гірської і передгірської зон, а також рівнинних рік. Дорослі особини живуть на чистих ділянка, добре насичених киснем, із швидкою течією і дещо замуленим кам'янистим і гравійно-піщаним дном, личинки — у місцях з повільною течією та добре замуленим дном. Личинки тримаються на глибинах до 0,5—1 м, де закопуються в ґрунт.

Чисельність виду в Україні залишається низькою. Мінога практично зникла в корінному руслі Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, зрідка трапляється в їх притоках. Основними причинами зниження чисельності є порушення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів водойм, спричиненої господарською діяльністю. Вид занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: зникаючий), а також до Європейського Червоного списку (вразливий).