Коротко про основні елементи нахлистової снасті

Нахлист - древній, видовищний і дуже захоплюючий вид риболовлі. Невпинна популярність ловлі риби нахлистовою снастю пояснюється її красою і, певною  своєю  філософією.   Краса і естетика закидування, вивчення та більш глибоке розуміння процесу харчування риб, величезна можливість для творчості при створенні власних приманок, особливе ставлення до природи, ні з чим не зрівняне коло спілкування, все це - нахлист. 

Не дарма кажуть, що той, хто хоч раз спробував ловити рибу на мушку, назавжди захворіє нахлистом. Ще один момент, що пояснює стабільну зацікавленість нахлистом, полягає в тому, що цим способом можна ловити практично будь-яку рибу, причому приманками які максимально імітують її природний корм, що робить рибалку успішною навіть на часто відвідуваних водоймах з «розумною» рибою. Щука, окунь, судак, сиг, форель, харіус, кумжа, лосось - і це тільки мала частина тих риб, яких ви можете зловити нахлистом. Іншими словами, найчастіше нахлист працює там, де його прямі конкуренти (той же спінінг) малоефективні.

Коротенько розберемо основні елементи нахлистової снасті.

Вудилище для нахлисту

За своєю потужністю нахлистові вудилища поділяються на дванадцять класів. Принципова відмінність нахлисту від спінінга полягає в тому, що в ньому закидування приманки (мушки) здійснюється за рахунок розігрування нахлистового шнура. Чим більша і важча мушка, тим важчий шнур, і тим потужніше має бути вудилище. Крім того, вибір вудилища безпосередньо залежить від розміру риби, яку ви збираєтеся ловити.

При однакових довжині і класі нахлистові вудлища можуть мати різний стрій. Наприклад: Slow - «повільний»; Medium - «середній»; Fast - «швидкий» і Extra-Fast - «дуже швидкий». Зрозуміло, що від строю вудилища залежить багато чого. Наприклад, вудилищем з повільним строєм простіше виконати делікатну презентацію мушки, «швидкими» вудилищами зручніше ловити в вітряну погоду, «середні» більш універсальні ...

Нарешті, крім відмінностей в строї, нахлистове вудилище може бути одноручним або дворучним. «Дворучників», як правило, застосовуються при необхідності робити закиди в умовах великого простору відкритої води і при ловлі великої сильної риби - наприклад, лосося. Одноручні ж, залежно від своїх характеристик мають більш широкий спектр застосування - в тому числі і при ловлі морської риби.

У загальному і цілому, головними критеріями при виборі нахлистового вудилища під ловлю в конкретних умовах є: точний і якісний закид, контроль шнура, виважування риби.

Котушка

Для ловлі нахлистом використовується інерційна котушка, яка встановлюється в самому низу ручки вудилища. Розміри котушки визначаються її гармонією з усією снастю в цілому, тобто відповідністю характеристикам вудилища і шнура.

Вага котушки визначає загальний баланс снасті, її розмір - місткість, фрикційний тормоз - її потужність. До слова, при лові вудилищами легких класів вона частіше грає роль вмістилища нахлистового шнура і фактично в ловлі не бере участь. Бажано, щоб шпуля катушки мала великий діаметр, для того, щоб звести до мінімуму так звану проблему «пам'яті» нахлистового шнура в перші півгодини ловлі.

Нахлистовий шнур

Як вже говорилося вище, для ловлі нахлистовою снастю необхідний спеціальний шнур. Саме за рахунок нього ви зможете закинути мушку на потрібну відстань і провести її на певній глибині.

Основні критерії, за якими поділяються нахлистові шнури - це їх форма, маса і швидкість занурення. Найбільш популярними у рибалок є три види шнурів, це: DT (подвійний конусний), WF (торпеда) і ST.

DT-це шнур, діаметр якого поступово зменшується на обох кінцях - у нього два конуса. Подача приманки з ним виходить більш акуратною, що дуже важливо при ловлі обережних риб: голавля, харіуса, форелі ... До плюсів цього шнура можна віднести і те, що він більш «довгограючий», оскільки, половивши ним якийсь час, його можна перевернути і ловити його іншим кінцем. Таким чином, термін його служби збільшується вдвічі. В середньому, шнур DT дозволяє виконувати якісні закидання на відстань до 15 м. Але, на жаль, для дальніх закидань він не підходить.

Шнури WF мають спереду потовщення - так звану торпеду, в якій зосереджена основна вага шнура. За рахунок різкого закидання вона розганяється і відбувається так званий «постріл», що забезпечує дальність закидання. Теоретично такий шнур більш універсальний, оскільки може застосовуватися в різних умовах і, зокрема, краще працює у вітряну погоду. Форма торпеди і її довжина, на шнурах типу WF, буває різною, істотно впливаючи на їх характеристики.

Наступний тип шнура - ST - Shooting Taper, що представляє із себе короткий шнур довжиною близько 9 метрів, до якого через петлю кріпиться Ranning Line. Під час закидання шнур такої конфігурації працює як метальний снаряд, витягаючи своєю масою  (Ranning Line ) раннінг. Перевага такої снасті полягає в тому, що з її допомогою можна ловити на великій відстані. Крім того, дуже зручно мати при собі комплект змінних голів, змінюючи їх відповідно до умов ловлі.

Нахлистові шнури бувають плаваючі, тонучі і інтермедійні. Плаваючі шнури позначаються буквою F (Floating), цілком тонучі - буквою S (Sinking), нейтральної плавучості - буквою I (Intermediate). Крім того, можливі комбінації: наприклад, плаваючий шнур з тонучим кінцем - відповідно буде позначатися буквами F / S.

Які шнури застосовувати залежить від умов ловлі нахлистом. Наприклад, плаваючий шнур з тонучим кінцем (F / S) заглибить мушку менше, ніж шнур типу S, але в умовах ловлі на невеликій глибині він буде кращим, так як його легше «піднімати з води». Мушка, проводка якої здійснюється шнуром F / S, буде і вести себе інакше, ніж та ж сама мушка при проводці шнуром типу S. Шнуром типу S можна заглибити мушку на велику глибину, але при цьому шнур буде тягнутись по дну і буде чіплятися по дорозі за різні перешкоди.

Підлісок

Підлісок - остання ланка між мушкою та шнуром. Його правильний вибір також дуже важливий, оскільки він відповідає за правильну передачу енергії від шнура до мушки при закиданні, інакше кажучи - за її правильну презентацію. При цьому з одного боку - він повинен бути достатньо тонким, з іншого - досить міцним, щоб витримати виважування риби.

Будь-який підлісок має конічну форму. Починаючи від більш товстої верхньої частини, він поступово переходить до тонкого кінчика. Його товста частина зазвичай становить близько 60%, що і забезпечує дальність закидання. Інша частина підліска це конус між його товстою частиною і кінчиком.

Крім відмінностей в довжині і товщині, підліски відрізняються своєю плавучістю. Як і нахлистові шнури вони бувають плаваючі, тонучі і інтермедійні. Швидкість, з якою занурюється підлісок, завжди вказується на його упаковці.

Ловля нахлистом має багато тонкощів і успіх її в великій мірі залежить від правильного підбору снасті й уміння володіти нею.