Успіх поплавчаного лову з льоду

Поплавочна вудка для зимової рибалки призначена як для активної, так і для пасивної ловлі. Перевага її в тому, що снасть можна виготовити дуже чутливу, що позитивно позначиться в період низької активності риби, коли вона часом тільки торкаєтья насадки. Вирішальну роль для досягнення успіху при ловлі на поплавкову снасть взимку відграє правильний вибір насадки і складу підгодівлі, ну і, звичайно, потрібно знати звички риби того чи іншого виду.

Здавна зимові рибалки ловлять рибу на так звані "кобилки", які виготовляються з пінопласту. Вони хороші тим, що легкі, їх зручно розташовувати на льоду, а жилку намотують прямо на ніжки-підставки.

Мій давній товариш для лову чутливої риби виготовляв напрочуд мініатюрні "кобилки". Коли він брав її в свою величезну руку, то з неї стирчав один тільки короткий, тонкий хлистик. Поплавок застосовувався з горошину пінопласту, але витягнутий, який регулювався крихітною свинцевою дробинкою так, що тільки риба торкалася наживки на короткому повідку, як він моментально сигналізував про клювання. Для ловлі глухою зимою він використовував фірмовий гачок № 24, виготовлений з дуже тонкого дроту. Насадка - один мотиль, а іноді парочка кормових мотилів, зачеплених під голівку. Крім того на клювання риби дуже впливає підігравання снастю. Вона, у нього, майже ніколи не стоїть на місці, а повільними, плавними рухами рибалка піднімає її від дна на рівень, який властивий відповідному періоду лову. Скажімо, по першому льоді і по останньому він піднімав снасть до 1, а то і до 1,5 м. В глуху зиму підйом насадки доводився до 0,5 м, і не більше. Іноді, піднявши оснастку на якийсь рівень, він плавними коливальними рухами опускав її до дна. Риба після таких маніпуляцій нерідко починала ворушитися. Природно, що з такими снастями і маніпуляціями такий рибалка частіше приходить до дому з уловом, в той час як інші з більш грубими снастями і пасивною ловлею нерідко тільки облизуються.

Зимова поплавкова вудочка

Взагалі ж, моделей зимових вудок для поплавковї ловлі взимку існує безліч. Більшість їх оснащується коротким, довжиною не більше 20-30 см, удильниками. Основні частини удильника - хлистик, котушка або мотовильце, пінопластова або пробкова ручка. Удильник підбирають таким чином, щоб його було зручно тримати в руці. Корпус повинен бути виготовлений з легкого, не потопаючого матеріалу. Бажано, щоб при тривалій експлуатації удильник не деформувався і коловся при ударі об лід.

Як показала практика, при нестійкій погоді (мокрий сніг, дощ, сильний мороз), коли механізм навіть досконалої котушки часом відмовляється працювати, краще використовувати удильник з мотовильцем. При лові ж на ділянках з мінливими глибинами, звичайно, оснастка з котушкою буває незамінима. При лові на надвеликих глибинах іноді застосовують інерційні котушки відкритого типу. Досвідчені рибалки завжди мають кілька запасних вудок, щоб не витрачати час на прив'язування повідка з гачком у разі обриву жилки або необхідності переходу на ловлю більш тонкою снастю, якщо зміняться умови лову.

Шестик для удильника виготовляють з полікарбонату, вініпласту та деяких інших синтетичних матеріалів. Важливо, щоб матеріал зберігав міцність і еластичність при низькій температурі. Довжина хлистика зазвичай 12-18 см.

Жилка

Жилку вибирають діаметром від 0,08 до 0,3 мм, в залежності від особливостей водойми, наявності течії і, безумовно, розміру риби. Вузлів і складових частин необхідно уникати. На ловлю глухою зимою без найтоншої чутливої жилки краще взагалі не виходити. При цьому поплавок завжди повинен бути під наглядом: прогавив покльовку - іншої може і не бути. При покупці жилки в магазині звертайте увагу на її основні параметри: міцність, діаметр, колір, дату виготовлення. У місцях, що загрожують зачепами, часто використовують повідці, вони можуть бути трохи меншого діаметру. При лові дрібної риби звичайно застосовують жилку без повідків. Важливо стежити за тим, щоб жилка менше контактувала з льодом і снігом і не примерзала. Це може перешкодити зробити своєчасну підсічку, привести до обриву. При встановленні глибини лову відведену кількість жилки закріплюють на вершині хлистика кембриком або коротким відрізком гумової трубочки.

Поплавок

Поплавок, зазвичай маленький, конічної форми, прикріплюють до жилки за допомогою кембріка і вставленого в нього складеного вдвічі тонкого дроту, закріпленого, у свою чергу, у вушку поплавка. Поплавок навантажують так, щоб він заглибився на 1-3 см від поверхні і не примерзав до кірки льоду, що швидко з'являється на поверхні води. Верхня частина поплавка повинна бути яскраво забарвлена.

Оснастка

Оснащення для ловлі у малопроточних водоймах може бути двох типів. В основному тут як тягарці використовують дрібну свинцеву дробинку. Повідок завдовжки в 3-5 см може розташовуватися як нижче дробини, так і трохи вище неї на основній жилці. Іноді використовують комбіновану оснастку з двома повідками - нижнім і верхнім. Снасть регулюють так, щоб при найменшому дотику риби до насадки поплавок негайно реагував. Поведінка поплавка при клюванні різна: він може погойдуватися з боку в бік, спливати на поверхню, смикатися вгору-вниз, як при літньому клюванні. Попереднє налагодження снасті краще провести вдома в глибокій ємності. Існують варіанти оснащення навіть з трьома повідками. Третій повідець іноді корисно встановлювати для пошуків горизонтів проживання риби на відстані від 0,5 до 1 м від грузила. Нерідко грузило замінюють блешнею.

Буває, що у відлигу поплавок не огружають. Тоді занурена у воду насадка буде плавно опускатися вниз від поверхні води , це часто приманює рибу. Адже це і природно: з талою водою у водойму з поверхні потрапляє різне сміття, а нерідко і оживші на сонці комахи.

На водоймах з течією для огрузки поплавкової вудки зручно використовувати грузило "оливку", яка фіксується маленьким вертлюжком або дробинкою, після яких прив'язується повідець. Довжина повідця буває різна: від 20 см до 0,8 м. Дуже довгий повідець створює широку горизонтальну амплітуду руху насадки, і це приваблює річкову рибу. Можна прив'язувати після "оливки" два коротких, не більше 10-20 см, паралельних повідця, надійно приєднаних до делікатного коромисла зробленого з дроту. У деяких випадках успішній ловлі сприяє додатковий повідець, приєднаний через вертлюжок на відстані 20-30 см від "оливки". Прив'язуючи повідці до оснащення, потрібно враховувати той момент, щоб при зупинці грузила після закидання повідці розташовувалися як найближче до дна.

Використовуючи один довгий повідець, можна додатково встановити на ньому через інтервал у 5-10 см кілька гачків або маленьких мормишок.

Насадка

Насадкою для зимової поплавкової вудки найчастіше служить мотиль. При дуже млявому клюванні має сенс насаджувати на гачок одну личинку колечком, тобто чіпляючи жалом під голівку і під хвостик. Позитивно впливає на клювання наживлення за серединку тулуба. Хробака застосовують рідше, проте він буває ефективний при лові крупної риби, особливо по останньому льоді. Іноді роблять "бутерброд" мотиля з личинкою реп'яхової молі або з опаришем. Під час масового ходу верхівки добре працюють крихітні шматочки сала. Гачки для поплавкової вудки вибирають розміром № 6-22, в залежності від насадки і передбачуваної риби. Великі гачки зазвичай застосовуються для ловлі на живця. Застосування різних насадок при використанні декількох вудок дозволяє визначити більш уловисту насадку.

При слабкому клюванні і пасивній ловлі насадку бажано зрідка ворушити на дні, а іноді піднімати на рівень 5-10 см і знову опускати. Її наявність слід перевіряти частіше, тому що при вона може непомітно злетіти з гачка. Дуже важливо, щоб насадка була на гачку свіжа і по можливості ворушилася.

Прикормка

Найпростіший вид прикормки - це дрібний мотиль, перемішаний з панірувальними сухарями. Іноді мотиля слід порубати і розчавити для створення специфічного запаху, який далеко поширюється у воді. Включення до складу підгодівлі меленго пересмаженого насіння дуже перспективне для ловлі багатьох коропових, таких як плітка, лящ, густера та інших.

Для підгодівлі можна використовувати і хробаків, збережених з осені. Їх дрібно рубають і змішують з грунтом з узятим з берега. Деякі виробники випускають добавки для підгодівлі що роблять її важчою. Прикладом може бути риболовна глина. Прикормлюють лунки зазвичай за 20-30 хвилин до початку лову за допомогою розкриваємих на дні конусних годівниць.

При лові на декількох лунках бажано підгодувати їх усі, а якщо вони розташовані близько один від одного, а корму не вистачає, побільше підгодувати центральну, а другорядні менше.

На швидкоплинних водоймах для годівниці свердлять лунку вище від інших за течією на 1 м. При цьому конусну годівницю з безліччю маленьких отворів у корпусі не розкривають, а залишають з кормом на дні. Частинки корму, що вимиваються через дірочки, незабаром приманять рибу. Гарні годівниці пенального типу, звідки прикормка вимивається поступово.

Якщо лов плотви, підлящика, окуня відбувається на мілководді, то для приманювання риби добре підкидати мотиля пучками прямо в лунку. Риба швидко підходить на мотиля, що плавно опускається. Однак її краще не перегодовувати.